Є слова, які не старіють.
Є вірші, які торкаються серця навіть найменших.
Сьогодні у нашому «Золотому ключику» ми разом з дітками згадували великого українського поета, художника та пророка українського народу — Тараса Григоровича Шевченка.
Дзвінкі голоси читали його вірші, допитливі очі розглядали портрет Кобзаря, а дитячі серця по-своєму відчували його слова. Бо навіть через роки вони звучать так щиро й сильно.
Ми говорили про Україну — рідну, красиву, незламну. Малювали, слухали поезію і вчилися найважливішому — любити свою землю, свою мову, свій народ.
І в той момент особливо відчувалося:поки діти вимовляють слова Шевченка — Україна живе.
Бо любов до Батьківщини починається саме тут — з маленьких долоньок, щирих очей і перших віршів про Україну.
